Історія с.Баглаї
Дата заснування села Баглаї – невідома. За переказами сторожилів село існувало ще в XVІІ столітті.
Перші поселення села були розміщені на горбах і схилах на неродючих, непридатних землях. Назва села походить від слова « балай »- ледачий,непокірний чоловік. Пани виганяли балаїв зі своїх маєтків і поселяли їх на відведену територію – нездалі землі. Там балаї будували мазанки і проживали в них .В наш час можна розпізнати де були перші поселення .
На початку XVІІІ століття село належало пану Колєші ,який володів землями зі своїми нащадками до Жовтневої революції.
В середині XVІІІ століття в селі існувала капличка , при якій діяла школа, для навчання дітей заможних родин,з часом, було створено лікнеп, для усіх неписьменних жителів .
В кінці 1917 року було проведено конфіскацію поміщицьких земель.
Під час громадянської війни в 1918 році в селі побували білополяки, гайдамаки , Петлюра ,білогвардійці.
Навесні 1919 року село було звільнено першою кінною Армією і кавалерійською бригадою Котовського .
До сьогодні переказують історію, коли одна сільська молодиця (коцуриха), маючи свого чоловіка, хотіла виїхати з козаком – коханцем. Козак велів їй сісти в мішок ,а він, як річ ,погрузить її у вагон і повезе з собою. Коли підійшов потяг ,козак залишив мішок з жінкою на пероні і поїхав геть.
В двадцятих роках 19-го століття в роки розкуркулення в будинку заможного жителя Півара було відкрито початкову школу -4 класи.
Першим вчителем в селі був Лемешко.
Господарство Півара було розкуркулено,господаря та його двох синів відправлено на висилку ,а третього сина ,який чинив опір місцевій раді ,було вбито на його ж подвір'ї активістами села.
В 1922 році було створено комуну ,побудовано великий будинок в якому проживали члени комуни зі своїми сім'ями. Цей комунівський будинок проіснував до 1966 року,в ньому після комуни був розміщений сільський клуб ,в другій частині будинку – колгоспна комора.
В 1932 році створено перший колгосп ім. Шевченка на чолі з головою Баклаєм родом із села Медведівка . В цьому ж році була створена комсомольська організація в кількості 18 членів,секретарем якої була Гаврилко Марія Петрівна .
В селі працював клуб,хата-читальня.
Неодноразово до села навідувався односельчанин - полковник строкової служби Ковальчук Іван Онуфрійович.
В селі була сільська рада ,голова - Збаравський Левон Семенович ,який пропрацював до початку війни .За доносом прихильників окупаційної влади він був вбитий поліцаями.
1932-1933 року період Голодомору. Від голоду в селі померло близько 200 чоловік.
1936-1937 роки репресій. Було репресовано 18 чоловік ,в селі відбувались арешти .
Жоден з арештованих не повернувся додому .
1941 рік ,село стало прифронтовим,розташованим між магістралями Львів-Проскурів і Південно-Західною залізною дорогою.
В роки війни загинуло 78 чоловік ,120 громадян було вивезено на каторжні роботи до Німеччини.
В березні 1944 року село було звільнено від німецьких загарбників, почалася відбудова народного господарства.
В 1948 році було побудовано приміщення контори колгоспу ,сільський магазин.
В 1954 році село було радіофіковане, в 1967 році в селі загорілися електричні лампочки.
З 1965 по 1973 роки з ініціативи правління колгоспу «Жовтень» - голова Вітко Микола Йосипович ,було побудовано тваринницькі приміщення ,клуб,сільський магазин ,водонапірну башню. В грудні було утворено сільську раду з центром в с.Трительники .
На початку 1970 років почалася міграція сільського населення . Молодь села, а також молоді сім'ї, вибували до міст: Хмельницький, Волочиськ,Тернопіль.
В 1979 році згідно прийнятого Москвою рішення про відправку обмеженого контингенту для виконання інтернаціонального обов'язку ,бранцями Афганської війни стали сини найбідніших родин: Ковальчук Володимир Петрович,Великий Олександр Григорович ,Колодій Віталій Петрович,Самолига Василь Миколайович ,Кукуруза Сергій Борисович .
Не судилося повернутися до рідної домівки Колодію Віталію Петровичу.
В середині 1990 –х років почався стрімкий занепад колгоспного виробництва ,реформація колгоспу,руйнація села .
Із зміною назви власності ніщо не мінялося в кращу сторону. Колишній колгосп «Жовтень» став КСП «Надія», потім ДСП «Надія» ,з часом СВК «Обрій» ,ТОВ «Обрій плюс». Настало безробіття сільського населення .В 2004 році СВК «Обрій» визнано банкрутом .
В 2002 році завершено розпаювання земель і передача земельних часток (паїв)власникам земельних сертифікатів ,та розпаювання колишнього колгоспного майна .
В 2006 році власникі земельних часток (паїв) здали свої землі в оренду ТОВ
«Стіомі-Холдінг». Значна кількість власників земель приступили до самостійного обробітку своїх земель.
В грудні 2006 року завершено газифікацію села. Великих зусиль для цього доклали місцева влада (голова Верхола О.М.),члени координаційної ради Ткачук Ф.І. ,Жернецька О.Р.,Музика З.Й..
В квітні 2008 року власники майнових сертифікатів дали згоду на продаж розпайованого майна. На місцях колишніх колгоспних будівель залишились руїни .
Кількість населення села стрімко зменшується ,смертність в 14 разів перевищує народжуваність .